CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Цар. 13
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

2-я книга Царств

Глава 13

1 И было после310 того: у Авессалома,53 сына1121 Давидова,1732 была сестра269 красивая,3303 по имени8034 Фамарь,8559 и полюбил157 ее Амнон,550 сын1121 Давида.1732

2 И скорбел3334 Амнон550 до того, что заболел2470 из-за Фамари,8559 сестры269 своей; ибо она была девица,1330 и Амнону550 казалось5869 трудным6381 что-нибудь3972 сделать6213 с нею.

3 Но у Амнона550 был друг,7453 по имени8034 Ионадав,3122 сын1121 Самая,8093 брата251 Давидова;1732 и Ионадав3122 был человек376 очень3966 хитрый.2450

4 И он сказал559 ему: отчего ты так худеешь1800 с каждым1242 днем,1242 сын1121 царев,4428 — не откроешь5046 ли мне? И сказал559 ему Амнон:550 Фамарь,8559 сестру269 Авессалома,53 брата251 моего, люблю157 я.

5 И сказал559 ему Ионадав:3082 ложись7901 в постель4904 твою, и притворись2470 больным;2470 и когда отец1 твой придет935 навестить7200 тебя: скажи559 ему: пусть придет935 Фамарь,8559 сестра269 моя, и подкрепит1262 меня пищею,3899 приготовив6213 кушанье1279 при моих глазах,5869 чтоб я видел,7200 и ел398 из рук3027 ее.

6 И лег7901 Амнон550 и притворился2470 больным, и пришел935 царь4428 навестить7200 его; и сказал559 Амнон550 царю:4428 пусть придет935 Фамарь,8559 сестра269 моя, и испечет3823 при моих глазах5869 лепешку,3834 или две,8147 и я поем1262 из рук3027 ее.

7 И послал7971 Давид1732 к Фамари8559 в дом1004 сказать:559 пойди3212 в дом1004 Амнона,550 брата251 твоего, и приготовь6213 ему кушанье.1279

8 И пошла3212 она в дом1004 брата251 своего Амнона;550 а он лежит.7901 И взяла3947 она муки1217 и замесила,3888 и изготовила3823 пред глазами5869 его и испекла1310 лепешки,3834

9 и взяла3947 сковороду4958 и выложила3332 пред3942 ним; но он не хотел3985 есть.398 И сказал559 Амнон:550 пусть все376 выйдут3318 от меня. И вышли3318 от него все люди,376

10 и сказал559 Амнон550 Фамари:8559 отнеси935 кушанье1279 во внутреннюю2315 комнату,2315 и я поем1262 из рук3027 твоих. И взяла3947 Фамарь8559 лепешки,3834 которые приготовила,6213 и отнесла935 Амнону,550 брату251 своему, во внутреннюю2315 комнату.2315

11 И когда она поставила5066 пред ним, чтоб он ел,398 то он схватил2388 ее, и сказал559 ей: иди,935 ложись7901 со мною, сестра269 моя.

12 Но она сказала:559 нет, брат251 мой, не бесчести6031 меня, ибо не делается6213 так3651 в Израиле;3478 не делай6213 этого безумия.5039

13 И я, куда пойду3212 я с моим бесчестием?2781 И ты, ты будешь одним259 из безумных5036 в Израиле.3478 Ты поговори1696 с царем;4428 он не откажет4513 отдать4513 меня тебе.

14 Но он не хотел14 слушать8085 слов6963 ее, и преодолел2388 ее, и изнасиловал6031 ее, и лежал7901 с нею.

15 Потом возненавидел8130 ее Амнон550 величайшею39661419 ненавистью, так что ненависть,8135 какою он возненавидел8130 ее, была сильнее1419 любви,160 какую имел157 к ней; и сказал559 ей Амнон:550 встань,6965 уйди.3212

16 И Фамарь сказала559 ему: нет, прогнать7971 меня — это зло7451 больше1419 первого,312 которое ты сделал6213 со мною. Но он не хотел14 слушать8085 ее.

17 И позвал7121 отрока5288 своего, который служил8334 ему, и сказал:559 прогони7971 эту от меня вон2351 и запри5274 дверь1817 за310 нею.

18 На ней была разноцветная6446 одежда,3801 ибо такие верхние4598 одежды4598 носили3847 царские4428 дочери1323-девицы.1330 И вывел3318 ее слуга8334 вон2351 и запер5274 за310 нею дверь.1817

19 И посыпала3947 Фамарь8559 пеплом665 голову7218 свою, и разодрала7167 разноцветную6446 одежду,3801 которую имела на себе, и положила7760 руки3027 свои на голову7218 свою, и так шла3212 и вопила.2199

20 И сказал559 ей Авессалом,53 брат251 ее: не Амнон550 ли, брат251 твой, был с тобою? — но теперь молчи,2790 сестра269 моя; он — брат251 твой; не сокрушайся7896 сердцем3820 твоим об этом деле.1697 И жила3427 Фамарь8559 в одиночестве8074 в доме1004 Авессалома,53 брата251 своего.

21 И услышал8085 царь4428 Давид1732 обо всем этом, и сильно3966 разгневался.2734

22 Авессалом53 же не говорил1696 с Амноном550 ни худого,7451 ни хорошего;2896 ибо возненавидел8130 Авессалом53 Амнона550 за то, что1697 он обесчестил6031 Фамарь,8559 сестру269 его.

23 Чрез два года8141 было стрижение1494 овец у Авессалома53 в Ваал-Гацоре,1178 что у Ефрема,669 и позвал7121 Авессалом53 всех сыновей1121 царских.4428

24 И пришел935 Авессалом53 к царю4428 и сказал:559 вот, ныне стрижение1494 овец у раба5650 твоего; пусть пойдет3212 царь4428 и слуги5650 его с рабом5650 твоим.

25 Но царь4428 сказал559 Авессалому:53 нет, сын1121 мой, мы не пойдем3212 все, чтобы не быть тебе в тягость.3513 И сильно упрашивал6555 его Авессалом; но он не захотел14 идти,3212 и благословил1288 его.

26 И сказал559 ему Авессалом:53 по крайней мере пусть пойдет3212 с нами Амнон,550 брат251 мой. И сказал559 ему царь:4428 зачем ему идти3212 с тобою?

27 Но Авессалом53 упросил6555 его, и он отпустил7971 с ним Амнона550 и всех царских4428 сыновей.1121

28 Авессалом53 же приказал6680 отрокам5288 своим, сказав:559 смотрите,7200 как только развеселится2896 сердце3820 Амнона550 от вина,3196 и я скажу559 вам: «поразите5221 Амнона»,550 тогда убейте4191 его, не бойтесь;3372 это я приказываю6680 вам, будьте2388 смелы2388 и мужественны.11212428

29 И поступили6213 отроки5288 Авессалома53 с Амноном,550 как приказал6680 Авессалом.53 Тогда встали6965 все царские4428 сыновья,1121 сели7392 каждый376 на мула6505 своего и убежали.5127

30 Когда они были еще на пути,1870 дошел935 слух8052 до Давида,1732 что Авессалом53 умертвил5221 всех царских4428 сыновей,1121 и не осталось3498 ни одного259 из них.

31 И встал6965 царь,4428 и разодрал7167 одежды899 свои, и повергся7901 на землю,776 и все слуги5650 его, предстоящие5324 ему, разодрали7167 одежды899 свои.

32 Но Ионадав,3122 сын1121 Самая,8093 брата251 Давидова,1732 сказал:559 пусть не думает559 господин113 мой, что всех отроков,5288 царских4428 сыновей,1121 умертвили;4191 один только Амнон550 умер,4191 ибо у Авессалома53 был7760 этот замысел7760 с того дня,3117 как Амнон обесчестил6031 сестру269 его;

33 итак пусть господин113 мой, царь,4428 не тревожится77603820 мыслью559 о том, будто умерли4191 все царские4428 сыновья:1121 умер4191 один только Амнон.550

34 И убежал1272 Авессалом.53 И поднял5375 отрок,5288 стоявший6822 на6822 страже,6822 глаза5869 свои, и увидел:7200 вот, много7227 народа5971 идет1980 по дороге1870 по скату6654 горы.2022

35 Тогда Ионадав3122 сказал559 царю:4428 это идут935 царские4428 сыновья;1121 как говорил1697 раб5650 твой, так и есть.

36 И едва3615 только3615 сказал1696 он это, вот пришли935 царские4428 сыновья,1121 и подняли5375 вопль6963 и плакали.1058 И сам царь4428 и все слуги5650 его плакали1058 очень3966 великим1419 плачем.1065

37 Авессалом53 же убежал1272 и пошел3212 к Фалмаю,8526 сыну1121 Емиуда,59915989 царю4428 Гессурскому.1650 И плакал56 Давид о сыне1121 своем во все дни.3117

38 Авессалом53 убежал1272 и пришел3212 в Гессур1650 и пробыл там три7969 года.8141

39 И не3615 стал3615 царь4428 Давид1732 преследовать3318 Авессалома;53 ибо утешился5162 о смерти4191 Амнона.550

2-а Самуїлова

Розділ 13

1 І сталося по тому, — мав Авесало́м, син Давидів, уродли́ву сестру́, а ім'я́ їй Тама́ра. І покохав її Амно́н, син Давидів.

2 І вболівав Амнон так, що він аж захво́рів через свою́ сестру́ Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зроби́ти.

3 А Амно́н мав това́риша, а ім'я́ йому́ Йонада́в, син Шім'ї, Давидового брата. І Йонада́в був чоловік дуже хитрий.

4 І він сказав йому: „Чого ти, царе́вичу, такий марни́й щора́нку? Чи ж не розповіси́ мені?“ І сказав йому Амнон: „Я кохаю Тамару, сестру́ брата свого Авесало́ма“.

5 І сказав йому Йонадав: „Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли при́йде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай при́йде сестра моя Тама́ра, і нехай підкріпи́ть мене хлібом, і нехай зробить на моїх оча́х ту ї́жу, щоб я бачив та їв із руки́ її“.

6 І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: „Нехай при́йде сестра моя Тамара, і нехай спече́ на моїх оча́х два млинці́, і я попої́м з її руки“.

7 І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: „Іди до дому твого брата Амнона, і пригото́в йому ї́жу“.

8 І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла́ вона тіста, і замісила, і пригото́вила на оча́х його, та й спекла млинці.

9 І взяла́ вона сковорі́дку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: „Випровадь від мене всіх людей“. І повихо́дили від нього всі люди.

10 І сказав Амнон: „Принеси їжу до кімна́ти, і я з'їм із твоєї руки“. І взяла́ Тамара млинці́, що пригото́вила, та й прине́сла своєму братові Амнонові до кімна́ти.

11 І вона прине́сла до нього, щоб їв, а він схопи́в її, та й сказав до неї: „Ходи, ляж зо мною, моя се́стро!“

12 А вона йому відказала: „Ні, брате мій, не безче́сть мене, бо не ро́биться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидо́ти

13 I куди я понесу́ свою га́ньбу? А ти станеш, як один із мерзо́тників в Ізраїлі. Ти переговори́ з царем, — і він не відмовить віддати мене тобі“.

14 Та він не хотів слу́хати її голосу. І був він сильніший від неї, — і збезче́стив її, і лежав із нею...

15 І по цьому дуже знена́видів її Амнон великою не́навистю, бо ця не́нависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її. І сказав до неї Амнон: „Уставай, — іди собі!“

16 А вона відказав йому: „Через це велике зло, по то́му, що зробив ти зо мною, хочеш ще ви́гнати мене?“ Та він не хотів її слу́хати.

17 І покликав він юнака́ свого, слугу свого, та й сказав: „Ви́женіть оцю від мене геть, і замкни́ за нею двері“.

18 А на ній була квітча́ста ту́ніка, бо так за́вжди вбира́лися царські́ до́чки, панни́. І його слуга ви́провадив її назо́вні, і замкнув за нею двері.

19 А Тама́ра поси́пала по́пелом свою го́лову, а квітча́сту ту́ніку, що була на ній, розде́рла, і поклала руку свою на го́лову свою, і все ходила та голоси́ла...

20 І сказав до неї брат її Авесало́м: „Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, се́стро моя, мовчи, — брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого́“... І осіла Тамара, зні́вечена, у домі брата свого Авесало́ма.

21 А цар Давид почув про це все, — і сильно розгні́вався!

22 І не говорив Авесало́м з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесало́м зненавидів Амнона за те, що той збезче́стив сестру́ його Тама́ру.

23 І сталося по двох ро́ках, і мав Авесалом стри́ження ове́ць у Баал-Хацорі, що при Єфремі, — і Авесало́м закли́кав усіх царськи́х синів.

24 І прийшов Авесало́м до царя́ та й сказав: „Ось у раба твого стри́ження, — нехай пі́де цар та раби́ його з твоїм рабом“.

25 І сказав цар до Авесало́ма: „Ні, сину мій, не пі́демо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу́“. І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагослови́в його.

26 І сказав Авесало́м: „А як ні, нехай пі́де з нами брат мій Амно́н!“ І сказав йому цар: „Чого вій пі́де з тобою?“

27 Та Авесало́м сильно просив його, і він послав з ним Амно́на та всіх царськи́х синів.

28 А Авесало́м загада́в юнака́м своїм, говорячи: „Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! — і ви вб'єте його. Не бійтеся, — чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважнії!“

29 І зробили Авесаломові юнаки́ Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські́ сини повставали, і сіли ве́рхи кожен на мула свого, та й повтіка́ли.

30 І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла́ до Давида така: „Авесалом повбивав усіх царськи́х синів, і не позосталося з них ні одно́го“.

31 І цар устав, і розде́р ша́ти свої, та й упав на землю, і всі слу́ги його стояли при ньому з розде́ртими ша́тами.

32 І відповів Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата, та й сказав: „Нехай не каже мій пан: Усіх юнакі́в, царськи́х синів, повбивали, бо помер тільки сам Амно́н. Бо на нака́з Авесалома це було ви́рішене від дня, як той збезче́стив сестру́ його Тамару.

33 А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські́ сини повмирали, — бо помер тільки сам Амнон“.

34 І Авесалом утік. А юна́к вартівни́к звів свої очі й побачив, аж ось числе́нний народ іде дорогою, що була́ за ним, від боку гори.

35 І сказав Йонадав до царя: „Ось прийшли царські́ сини, — як слово раба твого, так сталося“.

36 І сталося, як скінчи́в він говорити, аж ось поприхо́дили царські сини, і підне́сли свій голос та й плакали. А також цар та всі слу́ги його плакали ве́льми ре́вним плаче́м...

37 А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жало́бі за сином своїм усі ті дні.

38 А Авесалом утік, і пішов до Ґешу́ру, і пробув там три ро́ки.

39 І перестав цар Давид гні́ватися на Авесало́ма, бо він був зча́сом поті́шений за Амнона, що помер.

2-я книга Царств

Глава 13

2-а Самуїлова

Розділ 13

1 И было после310 того: у Авессалома,53 сына1121 Давидова,1732 была сестра269 красивая,3303 по имени8034 Фамарь,8559 и полюбил157 ее Амнон,550 сын1121 Давида.1732

1 І сталося по тому, — мав Авесало́м, син Давидів, уродли́ву сестру́, а ім'я́ їй Тама́ра. І покохав її Амно́н, син Давидів.

2 И скорбел3334 Амнон550 до того, что заболел2470 из-за Фамари,8559 сестры269 своей; ибо она была девица,1330 и Амнону550 казалось5869 трудным6381 что-нибудь3972 сделать6213 с нею.

2 І вболівав Амнон так, що він аж захво́рів через свою́ сестру́ Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зроби́ти.

3 Но у Амнона550 был друг,7453 по имени8034 Ионадав,3122 сын1121 Самая,8093 брата251 Давидова;1732 и Ионадав3122 был человек376 очень3966 хитрый.2450

3 А Амно́н мав това́риша, а ім'я́ йому́ Йонада́в, син Шім'ї, Давидового брата. І Йонада́в був чоловік дуже хитрий.

4 И он сказал559 ему: отчего ты так худеешь1800 с каждым1242 днем,1242 сын1121 царев,4428 — не откроешь5046 ли мне? И сказал559 ему Амнон:550 Фамарь,8559 сестру269 Авессалома,53 брата251 моего, люблю157 я.

4 І він сказав йому: „Чого ти, царе́вичу, такий марни́й щора́нку? Чи ж не розповіси́ мені?“ І сказав йому Амнон: „Я кохаю Тамару, сестру́ брата свого Авесало́ма“.

5 И сказал559 ему Ионадав:3082 ложись7901 в постель4904 твою, и притворись2470 больным;2470 и когда отец1 твой придет935 навестить7200 тебя: скажи559 ему: пусть придет935 Фамарь,8559 сестра269 моя, и подкрепит1262 меня пищею,3899 приготовив6213 кушанье1279 при моих глазах,5869 чтоб я видел,7200 и ел398 из рук3027 ее.

5 І сказав йому Йонадав: „Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли при́йде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай при́йде сестра моя Тама́ра, і нехай підкріпи́ть мене хлібом, і нехай зробить на моїх оча́х ту ї́жу, щоб я бачив та їв із руки́ її“.

6 И лег7901 Амнон550 и притворился2470 больным, и пришел935 царь4428 навестить7200 его; и сказал559 Амнон550 царю:4428 пусть придет935 Фамарь,8559 сестра269 моя, и испечет3823 при моих глазах5869 лепешку,3834 или две,8147 и я поем1262 из рук3027 ее.

6 І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: „Нехай при́йде сестра моя Тамара, і нехай спече́ на моїх оча́х два млинці́, і я попої́м з її руки“.

7 И послал7971 Давид1732 к Фамари8559 в дом1004 сказать:559 пойди3212 в дом1004 Амнона,550 брата251 твоего, и приготовь6213 ему кушанье.1279

7 І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: „Іди до дому твого брата Амнона, і пригото́в йому ї́жу“.

8 И пошла3212 она в дом1004 брата251 своего Амнона;550 а он лежит.7901 И взяла3947 она муки1217 и замесила,3888 и изготовила3823 пред глазами5869 его и испекла1310 лепешки,3834

8 І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла́ вона тіста, і замісила, і пригото́вила на оча́х його, та й спекла млинці.

9 и взяла3947 сковороду4958 и выложила3332 пред3942 ним; но он не хотел3985 есть.398 И сказал559 Амнон:550 пусть все376 выйдут3318 от меня. И вышли3318 от него все люди,376

9 І взяла́ вона сковорі́дку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: „Випровадь від мене всіх людей“. І повихо́дили від нього всі люди.

10 и сказал559 Амнон550 Фамари:8559 отнеси935 кушанье1279 во внутреннюю2315 комнату,2315 и я поем1262 из рук3027 твоих. И взяла3947 Фамарь8559 лепешки,3834 которые приготовила,6213 и отнесла935 Амнону,550 брату251 своему, во внутреннюю2315 комнату.2315

10 І сказав Амнон: „Принеси їжу до кімна́ти, і я з'їм із твоєї руки“. І взяла́ Тамара млинці́, що пригото́вила, та й прине́сла своєму братові Амнонові до кімна́ти.

11 И когда она поставила5066 пред ним, чтоб он ел,398 то он схватил2388 ее, и сказал559 ей: иди,935 ложись7901 со мною, сестра269 моя.

11 І вона прине́сла до нього, щоб їв, а він схопи́в її, та й сказав до неї: „Ходи, ляж зо мною, моя се́стро!“

12 Но она сказала:559 нет, брат251 мой, не бесчести6031 меня, ибо не делается6213 так3651 в Израиле;3478 не делай6213 этого безумия.5039

12 А вона йому відказала: „Ні, брате мій, не безче́сть мене, бо не ро́биться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидо́ти

13 И я, куда пойду3212 я с моим бесчестием?2781 И ты, ты будешь одним259 из безумных5036 в Израиле.3478 Ты поговори1696 с царем;4428 он не откажет4513 отдать4513 меня тебе.

13 I куди я понесу́ свою га́ньбу? А ти станеш, як один із мерзо́тників в Ізраїлі. Ти переговори́ з царем, — і він не відмовить віддати мене тобі“.

14 Но он не хотел14 слушать8085 слов6963 ее, и преодолел2388 ее, и изнасиловал6031 ее, и лежал7901 с нею.

14 Та він не хотів слу́хати її голосу. І був він сильніший від неї, — і збезче́стив її, і лежав із нею...

15 Потом возненавидел8130 ее Амнон550 величайшею39661419 ненавистью, так что ненависть,8135 какою он возненавидел8130 ее, была сильнее1419 любви,160 какую имел157 к ней; и сказал559 ей Амнон:550 встань,6965 уйди.3212

15 І по цьому дуже знена́видів її Амнон великою не́навистю, бо ця не́нависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її. І сказав до неї Амнон: „Уставай, — іди собі!“

16 И Фамарь сказала559 ему: нет, прогнать7971 меня — это зло7451 больше1419 первого,312 которое ты сделал6213 со мною. Но он не хотел14 слушать8085 ее.

16 А вона відказав йому: „Через це велике зло, по то́му, що зробив ти зо мною, хочеш ще ви́гнати мене?“ Та він не хотів її слу́хати.

17 И позвал7121 отрока5288 своего, который служил8334 ему, и сказал:559 прогони7971 эту от меня вон2351 и запри5274 дверь1817 за310 нею.

17 І покликав він юнака́ свого, слугу свого, та й сказав: „Ви́женіть оцю від мене геть, і замкни́ за нею двері“.

18 На ней была разноцветная6446 одежда,3801 ибо такие верхние4598 одежды4598 носили3847 царские4428 дочери1323-девицы.1330 И вывел3318 ее слуга8334 вон2351 и запер5274 за310 нею дверь.1817

18 А на ній була квітча́ста ту́ніка, бо так за́вжди вбира́лися царські́ до́чки, панни́. І його слуга ви́провадив її назо́вні, і замкнув за нею двері.

19 И посыпала3947 Фамарь8559 пеплом665 голову7218 свою, и разодрала7167 разноцветную6446 одежду,3801 которую имела на себе, и положила7760 руки3027 свои на голову7218 свою, и так шла3212 и вопила.2199

19 А Тама́ра поси́пала по́пелом свою го́лову, а квітча́сту ту́ніку, що була на ній, розде́рла, і поклала руку свою на го́лову свою, і все ходила та голоси́ла...

20 И сказал559 ей Авессалом,53 брат251 ее: не Амнон550 ли, брат251 твой, был с тобою? — но теперь молчи,2790 сестра269 моя; он — брат251 твой; не сокрушайся7896 сердцем3820 твоим об этом деле.1697 И жила3427 Фамарь8559 в одиночестве8074 в доме1004 Авессалома,53 брата251 своего.

20 І сказав до неї брат її Авесало́м: „Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, се́стро моя, мовчи, — брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого́“... І осіла Тамара, зні́вечена, у домі брата свого Авесало́ма.

21 И услышал8085 царь4428 Давид1732 обо всем этом, и сильно3966 разгневался.2734

21 А цар Давид почув про це все, — і сильно розгні́вався!

22 Авессалом53 же не говорил1696 с Амноном550 ни худого,7451 ни хорошего;2896 ибо возненавидел8130 Авессалом53 Амнона550 за то, что1697 он обесчестил6031 Фамарь,8559 сестру269 его.

22 І не говорив Авесало́м з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесало́м зненавидів Амнона за те, що той збезче́стив сестру́ його Тама́ру.

23 Чрез два года8141 было стрижение1494 овец у Авессалома53 в Ваал-Гацоре,1178 что у Ефрема,669 и позвал7121 Авессалом53 всех сыновей1121 царских.4428

23 І сталося по двох ро́ках, і мав Авесалом стри́ження ове́ць у Баал-Хацорі, що при Єфремі, — і Авесало́м закли́кав усіх царськи́х синів.

24 И пришел935 Авессалом53 к царю4428 и сказал:559 вот, ныне стрижение1494 овец у раба5650 твоего; пусть пойдет3212 царь4428 и слуги5650 его с рабом5650 твоим.

24 І прийшов Авесало́м до царя́ та й сказав: „Ось у раба твого стри́ження, — нехай пі́де цар та раби́ його з твоїм рабом“.

25 Но царь4428 сказал559 Авессалому:53 нет, сын1121 мой, мы не пойдем3212 все, чтобы не быть тебе в тягость.3513 И сильно упрашивал6555 его Авессалом; но он не захотел14 идти,3212 и благословил1288 его.

25 І сказав цар до Авесало́ма: „Ні, сину мій, не пі́демо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу́“. І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагослови́в його.

26 И сказал559 ему Авессалом:53 по крайней мере пусть пойдет3212 с нами Амнон,550 брат251 мой. И сказал559 ему царь:4428 зачем ему идти3212 с тобою?

26 І сказав Авесало́м: „А як ні, нехай пі́де з нами брат мій Амно́н!“ І сказав йому цар: „Чого вій пі́де з тобою?“

27 Но Авессалом53 упросил6555 его, и он отпустил7971 с ним Амнона550 и всех царских4428 сыновей.1121

27 Та Авесало́м сильно просив його, і він послав з ним Амно́на та всіх царськи́х синів.

28 Авессалом53 же приказал6680 отрокам5288 своим, сказав:559 смотрите,7200 как только развеселится2896 сердце3820 Амнона550 от вина,3196 и я скажу559 вам: «поразите5221 Амнона»,550 тогда убейте4191 его, не бойтесь;3372 это я приказываю6680 вам, будьте2388 смелы2388 и мужественны.11212428

28 А Авесало́м загада́в юнака́м своїм, говорячи: „Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! — і ви вб'єте його. Не бійтеся, — чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважнії!“

29 И поступили6213 отроки5288 Авессалома53 с Амноном,550 как приказал6680 Авессалом.53 Тогда встали6965 все царские4428 сыновья,1121 сели7392 каждый376 на мула6505 своего и убежали.5127

29 І зробили Авесаломові юнаки́ Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські́ сини повставали, і сіли ве́рхи кожен на мула свого, та й повтіка́ли.

30 Когда они были еще на пути,1870 дошел935 слух8052 до Давида,1732 что Авессалом53 умертвил5221 всех царских4428 сыновей,1121 и не осталось3498 ни одного259 из них.

30 І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла́ до Давида така: „Авесалом повбивав усіх царськи́х синів, і не позосталося з них ні одно́го“.

31 И встал6965 царь,4428 и разодрал7167 одежды899 свои, и повергся7901 на землю,776 и все слуги5650 его, предстоящие5324 ему, разодрали7167 одежды899 свои.

31 І цар устав, і розде́р ша́ти свої, та й упав на землю, і всі слу́ги його стояли при ньому з розде́ртими ша́тами.

32 Но Ионадав,3122 сын1121 Самая,8093 брата251 Давидова,1732 сказал:559 пусть не думает559 господин113 мой, что всех отроков,5288 царских4428 сыновей,1121 умертвили;4191 один только Амнон550 умер,4191 ибо у Авессалома53 был7760 этот замысел7760 с того дня,3117 как Амнон обесчестил6031 сестру269 его;

32 І відповів Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата, та й сказав: „Нехай не каже мій пан: Усіх юнакі́в, царськи́х синів, повбивали, бо помер тільки сам Амно́н. Бо на нака́з Авесалома це було ви́рішене від дня, як той збезче́стив сестру́ його Тамару.

33 итак пусть господин113 мой, царь,4428 не тревожится77603820 мыслью559 о том, будто умерли4191 все царские4428 сыновья:1121 умер4191 один только Амнон.550

33 А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські́ сини повмирали, — бо помер тільки сам Амнон“.

34 И убежал1272 Авессалом.53 И поднял5375 отрок,5288 стоявший6822 на6822 страже,6822 глаза5869 свои, и увидел:7200 вот, много7227 народа5971 идет1980 по дороге1870 по скату6654 горы.2022

34 І Авесалом утік. А юна́к вартівни́к звів свої очі й побачив, аж ось числе́нний народ іде дорогою, що була́ за ним, від боку гори.

35 Тогда Ионадав3122 сказал559 царю:4428 это идут935 царские4428 сыновья;1121 как говорил1697 раб5650 твой, так и есть.

35 І сказав Йонадав до царя: „Ось прийшли царські́ сини, — як слово раба твого, так сталося“.

36 И едва3615 только3615 сказал1696 он это, вот пришли935 царские4428 сыновья,1121 и подняли5375 вопль6963 и плакали.1058 И сам царь4428 и все слуги5650 его плакали1058 очень3966 великим1419 плачем.1065

36 І сталося, як скінчи́в він говорити, аж ось поприхо́дили царські сини, і підне́сли свій голос та й плакали. А також цар та всі слу́ги його плакали ве́льми ре́вним плаче́м...

37 Авессалом53 же убежал1272 и пошел3212 к Фалмаю,8526 сыну1121 Емиуда,59915989 царю4428 Гессурскому.1650 И плакал56 Давид о сыне1121 своем во все дни.3117

37 А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жало́бі за сином своїм усі ті дні.

38 Авессалом53 убежал1272 и пришел3212 в Гессур1650 и пробыл там три7969 года.8141

38 А Авесалом утік, і пішов до Ґешу́ру, і пробув там три ро́ки.

39 И не3615 стал3615 царь4428 Давид1732 преследовать3318 Авессалома;53 ибо утешился5162 о смерти4191 Амнона.550

39 І перестав цар Давид гні́ватися на Авесало́ма, бо він був зча́сом поті́шений за Амнона, що помер.